ЗАНЯТТЯ З
ЯК МИ ВИХОВУЄМО СВОЇХ ДІТЕЙ
Мета: знайомство c змістом і умовами сприятливого проходження основних етапів формування особистості; усвідомлення своїх невербальних та вербальних проявів его-стану «Свинський батько».
Обговорення домашнього завдання Батьки розповідають o отриманих будинку відповідях на питання домашнього завдання за темою «Чи знаємо ми своїх дітей?». Тут важливо, щоб учасники групи розповіли o собі, знайшли те спільне, що об'єднує їх самих і дітей. Психолог може підкреслити, які тварини; казки, бажання і т.д. називалися в групі найчастіше.
Психологічна розминка
Оскільки зміст даного заняття передбачає певну ступінь занурення в психотравмуючі ситуації дитинства, виникає необхідність опрацювання теми опору новому особистісному досвіду. Тому розминочні вправу підібрано і інтерпретується у відповідності c цією задачею.
Вправа 1. «Довіра». Психолог пропонує учасникам визначити ступінь їх довіри один одному: «Наскільки ми можемо відкритися, довіритися один одному і нового досвіду?» Один з учасників встає на узвишшя (це може бути стійкий стілець або стіл), c якого йому належить впасти c закритими очима на руки інших. Вправа зазвичай викликає сильну емоційну реакцію. Тому головне тут - грамотно провести аналіз почуттів.
Ось приблизний зміст цієї розмови: Глибинна робота над собою, своєю особистістю завжди сполучена c включенням механізмів опору. Це може виражатися в діях: в бажанні змінити тему розмови, вийти з кімнати, піти в туалет, спізнитися, дивитися в бік, в бажанні поїсти, покурити, пре Крат спілкування. Або навіть - захворіти ... Опір може проявлятися у деяких переконаннях, таких як: «Мені це не підійде», «я в це не вірю». Ми продовжуємо чинити опір і в тих випадках, коли говоримо собі: «Вони не дозволяють мені змінитися», «Це їх провина». І найбільший опір - це страх перед невідомим: «Я не готовий», «Я не хочу про це говорити», «Я нікому не довіряю». Якщо ви зловили себе на подібних думках або діях - дуже добре! Ви помітили свій опір, усвідомили його. Не лай-ті себе. Замість цього скажіть собі: «Що змушує мене пручатися? Звідки y мене це почуття? Де воно знаходиться в тілі? »Відповівши на ці питання, постарайтеся тесь розслабитися - і скажіть своєму опору« спасибі »за те, що воно робить для вас щось важливе, охороняє і береже вас, а потім попросіть його допомогти вам змінитися, досягти вашої мети. Основні етапи розвитку особистості дитини
Лекція психолога вирішує задачу психологічного освіти батьків, надання їм інформації o змісті етапів розвитку особистості за Е. Еріксону, o необхідних умов їх сприятливого проходження. Можливе розширення цієї теми за рахунок розповіді o внутрішньоутробному розвитку плоду, базальних перинатальних матрицях (по Ст. Грофом), інший психологічної інформації. Підносити етy інформацію необхідно c максимальною коректністю, враховуючи рівень особистісного розвитку та актуального стану батьків.
Групова дискусія: «Які висновки дозволяє зробити батькам ця інформація?» Часто перша реакція батьків - це відчуття безпорадності, усвідомлення скоєних помилок, які дуже складно виправити. Важливо так організувати дискусію, щоб від фрустрації прийти до позитивного сприйняття перспектив взаємодії c дитиною, до усвідомлення ресурсів, що дозволили виховувати його досі c певним успіхом.
Вправа 2. «Детронація». Ця вправа названо терміном A. Адлера, що позначає процес зміни внутрішньоособистісний і зовнішньої ситуації у зв'язку c народженням другої дитини в родині. Рольова гра, в якій психолог демонструє психотравмуючі висловлювання, що загострюють процес «детронаціі» старшої дитини, дозволяє проникнути у світ його переживань, зрозуміти причини багатьох проблем у взаєминах дітей. B процесі обговорення батьки виробляють правила запобігання дитячого суперництва. Усвідомлення батьківських позицій і стилю взаємодії c дитиною
Повертаючись до теми позицій Батька, Дорослого і Дитини в міжособистісних відносинах, розглядаємо концепцію K. Стейнера про его-стані «Свинський батько». Усвідомлення власних реакцій, виходячи-щих з цього стану, сприяє наступну вправу, ідею якого ми взяли y E. Сидоренко.
Вправа 3. «З вінський батько». Батькам пропонується використовувати дані їм на картках вербальні і невербальні реакції в імпровізованому зверненні до уявного дитині. Наводимо зміст карток:
1) зморшки на лобі;
2) витягнутий палець;
З) похитування головою;
4) «страхітливий» погляд;
5) прітопиваніе ногою;
6) руки на грудях;
7) зітхання;
8) «я б ніколи в житті ... »;
9) «Якби я був (а) на твоєму місці ...»;
10) «Ти насмілився (лась)?!»
11) «Ну і що? ..»
Завдання підібрані таким чином, щоб була можлива трактування їх позиційного змісту як в авторитарному, так і в рівноправному контексті. Наприклад, зморшки на лобі можуть бути розташовані як вертикально (гнів, задума), так і горизонтально (здивування, захоплення). То: який контекст ми вибираємо частіше, свідчить o наших ригідних батьківських позиціях. На наших заняттях переважна кількість батьків вибирають авторитарний контекст, тобто демонструють позицію «Свинський батько». Зіткнення c непривабливій власною сутністю фрустрирует, валить у зневіру, активізує захисні механізми. Подолати цей стан допомагають арттерапевтіческіе прийоми, один з варіантів яких описаний нижче.
Вправа 4. «Малюємо свинськи батькам. Мікрогруп, що складаються з 3-4 чоловік, отримують аркуші паперу, фарби і завдання зобразити« свинячого », не розмовляючи один c іншому. Після обговорення отриманих малюнків необхідно трансформувати їх так, щоб «Свин» втратив свою силу і владу.
Психолог розповідає o способах, якими наш внутрішній «Свин» заважає нашим гармонійним стосункам c дитиною: негативної мотивації (коли ми змушуємо дітей погано ставитися до самих себе); гіперопіці (коли ми робимо дуже багато для дітей, вирішуємо їхні проблеми замість них); підвищеної вимогливості; неповазі; вседозволеності, відсутності чітких меж дозволеного поведінки.
Підведення підсумків заняття. «Підтримка».
Домашнє завдання
1) Обговорити c дітьми тему покарання: що для них є самим «страшним» покаранням, карали чи їх несправедливо, чи будуть вони карати своїх дітей і пр.
2) Практикувати спілкування c дитиною c позиції Дорослого.